среда, 23 апреля 2014 г.


                                                      Не кричи!

Діти починають із любові до батьків.
Дорослішаючи, вони починають їх засуджувати.
Іноді вони їх прощають.
О. Вайльд


Сувора, страшна, але така реальна правда життя. Правда, якій не хочеться дивитися в очі, яка змушує подивитися на себе з боку, передивитися усе своє життя по-новому. І коли починаєш гортати сторінки книги життя назад, їх пил часом виїдає очі... В пам'яті постають заплакані очі твого малюка, чується твій нервовий голос, а далі звук ляпасу... І більше нічого не треба...

 Схаменись! Сьогодні, зараз твій малюк ще біля тебе, він ще здатен пробачати. Зараз ти ще маєш шанс уникнути його суду.
Багато батьків не замислюються, не хочуть замислюватися або ж замислюються, але не надовго і безрезультатно над тим, як важливо навчитися не кричати на дитину. Може, і є розуміння того, що це негативно впливає на дитячу психіку, що кричати в будь-якому випадку не можна і таке інше, але, як тільки тобі на очі потрапляє розбита ваза, перекинуте відерце для сміття чи брудне щойно одягнене плаття, — емоції знову беруть гору: крик, роздратування, покарання...
 Проблема стара як світ. Але це не дає права змиритися з нею! Треба боротися з нею, з собою, зі стереотипами у вихованні. Виховання дитини без крику можливе, хоча досягти цього складно. І все-таки спробувати варто! Я покажу вам кілька типових проблемних ситуацій, різних поглядів на них і нетипових варіантів їх вирішення.
 Ситуація 1. “Подорож у минуле”
Пропоную перенестися на кілька десятиліть назад. І що ж ми там бачимо? Смішного малюка, який в ретельно досліджує вміст корзини для брудного одягу. А тут він, втомлений, вже проситься на ручки. Поведінка батьків класична.((
 Впізнали себе? Хіба не хотілося вам тоді відчути підтримку, співчуття, зацікавлення, допомогу? Саме цього і чекає від вас малюк!.. А натомість: червоне розлючене обличчя, (перепрошую) вирячені очі і скривлений рот, ваш грізний голос,котрі не вселяють в душу дитини нічого, окрім розчарування, страху, нерозуміння, почуття скривдженості і образи.
 Ситуація 2. “Вчасно зупинитися”
Звичайно, людина не залізна, і постійно контролювати і стримувати свої емоції не виходить. Але питання в тому, що батьки досить часто скеровують це асорті з емоцій, агресії і невдоволення на власних дітей.
 Шановні! Є інші варіанти. Тупайте ногами, закрийте руками обличчя, вийдіть з кімнати, стукніть подушку чи диван, розкидайте папери чи порвіть їх.Але при цьому важливо пояснити дитині, що ви розсердилися і вам потрібно звільнитися від злості і негативних емоцій.
 Ситуація 3. “Взаємодопомога”
Пообіцяйте своїй дитині, що ви не будете на неї кричати і стримуватимете свої емоції. Але пообіцяти мало — свої обіцянки треба виконувати!

Крім того, дайте дозвіл дитині перебивати вас, коли ви починаєте кричати. Для цього запропонуйте їй такі фрази: “Ти кричиш на мене, а мені це неприємно”, “Будь ласка, говори зі мною спокійно. Адже ти любиш мене”.
 Ви в свою чергу після паузи і повернення до нормального, адекватного стану можете сказати: “Дякую за нагадування. Просто я була дуже засмучена”, “Вибач, що даремно накричала на тебе. Ти, звичайно, вчинив погано, але кричати на тебе не варто було”.
 Зверніть увагу! Вибачення перед дитинкою має неабияке значення. Вона повинна відчувати вашу повагу і свою самодостатність. Інакше дитина буде заляканою і замкненою, а все це неодмінно поставить свій відбиток на її долі.
 Вам не завадило б час від часу розслаблятися. Масаж, басейн, тренажерний зал, книга улюбленого автора чи новий цікавий фільм допоможуть відновити запас енергії, поки ваш чоловік, мама чи дідусь весело проведуть час з малюком.
 А взагалі, намагайтеся завжди слухати своє серце, свій внутрішній голос. Кращого порадника вам не знайти. Успіхів і радості материнства! Будьте щасливі!

Комментариев нет:

Отправить комментарий